Чого варто очікувати чекати від поїздки в Луцьк
Місто Луцьк старе за українськими мірками: приблизно десять століть від народження. Незважаючи на бідність регіону, виглядає доглянутим, а кількість привабливих для туристів об'єктів тут велике. Луцьк зелений, дешевий і невеликий, з компактним історичним центром. Менш цікавий, ніж Мукачево або Львів, але точно входить в десятку найпривабливіших обласних центрів країни. Прекрасне місце для поїздки-одноденки.
Чого варто очікувати чекати від поїздки
За зовнішнім виглядом Луцька легко можна «прочитати» його історію. Помірно гарний старий центр, увінчаний церквами і замком, вказує на історичну затребуваність регіону, а велика кількість радянських багатоповерхівок по краях - на те, що в минулому столітті він досить активно розвивався. Крім пам'ятника історії і архітектури місто являє собою ще й промисловий центр регіону (під'їзди до Луцька на це красномовно натякають).
Сегодня в Луцке и на Волыни становятся все более популярными интернет издания. Так на сайте lutsk.eu освещаются достижения и проблемы региона, политика и экономика Волынской области, поднимаются многочисленные социальные вопросы, а так же вызывают интерес темы образования, здравоохранения и окружающей среды, сохранения архитектурного и культурного наследия, пути развития региона.
У Луцьку туризм розвинений так собі. Безумовно,
він знаходиться не в зародковому стані, як в якій-небудь Жмеринці, але
до масштабів інших великих і старих міст Західної України не доріс. Натовпами допитливих відвідувачів тут і не пахне, хіба що в замку не проштовхнутися. Винне
і транспортне сполучення, і відсутність «розкрутки», і взагалі поки що
відверто недорозвинений внутрішній туризм в Україні. Найчастіше тут можна зустріти вихідців або з сусідніх Польщі та Білорусі, або українців із заходу країни. Або тих, хто відправився в організований тур по замках країни.
Тут вже вміють тримати вулиці в охайному вигляді, влада, бізнес і самі лучани за містом стежать, незважаючи на явну бідність регіону. У Луцьку доглянутий парк в центрі, відреставровані вулички в туристичних місцях. Але кафе і ресторанчиків відверто мало. Тим, хто приїхав на ранковому поїзді з Києва, буде складно знайти місце для сніданку (беріть бутерброди з собою! Мені вдалося знайти перше, що відкрилося, тільки в 9:30 ранку!). А ще - не злякатися зграй безпритульних собак, які кочують від підворіття до підворіття. Але доброзичливі місцеві, дух старовини, відсутність бомжів і маргіналів на вулиці у великій кількості (особливо це помітно на контрасті з Києвом, де, здається, зібралася вся шваль країни) дозволять вам зачаруватись Луцьком в найкоротші терміни.
На відміну від Закарпаття і ще більш «південних» західних областей України, тут практично немає циган. Місцеві
говорять українською мовою, яка за звучанням більше схожа на
білоруську, а ось російської мови практично не зустрінеш. Хоча розуміють її добре і нічого проти не мають. Населення Луцька представлено переважно українцями, росіянами, євреями і поляками. Звідси і конфесійне різноманіття: в місті є православні, римо-католики, греко-католики, протестанти, іудеї. Народ тут побожний, тому в місті є колоритні церкви і собори, костел і синагога. Колись на території Луцька розташовувалася і одна з найстаріших в
Україні кенас (перші записи про її існування датовані XVI століттям),
але її знищила пожежа в 1972 році.
До туристів в Луцьку ставляться доброзичливо і з цікавістю. Я зустріла чимало місцевих, які щиро дивувалися, що в їх місто може хтось приїхати погуляти, тому що воно гарне (дивні люди, правда ж гарне місто!). Особливо, що хтось може приїхати з Києва. Скаржилися на життя, на низькі доходи, але при цьому не переходили межу між колоритним і пізнавальним спілкуванням і відвертим ниттям. Найбільше з комунікації з місцевими мені запам'ятався діалог з однією жінкою років 50-ти, яка на питання: «А де тут можна поснідати?», Відповіла, що, мовляв, вдома снідають. І щиро здивувалася моєму запитанню.