Що Потрібно Щоб поклеїти шпалери
Корею часто сприймають, як країну «занадто» традиційну. Такий собі останній оплот конфуціанства в Азії. Корейці дуже трепетно ставляться до своїх традицій. Пишаються своєю країною і історією.
Культ хлопчиків, безпросвітний колективізм і невгамовний трудоголізм - стандартний набір міфів про азіатському вихованні. Як відомо, легенди не виникають на порожньому місці. Традиційне ставлення до виховання дітей в Азії цілком укладається в ці уявлення. Тільки розклеюючи ярлики і шкодуючи бідних, замучених корейців (а також китайців і японців) ми зазвичай не враховуємо, що ставлення до праці і життя в колективі в Азії сильно відрізняється від нашого. "Що росіянину добре, то німцю - смерть" - можна розгорнути в будь-яку сторону і підставити будь-які національності.
Корейські діти дійсно як і раніше дуже багато вчаться і з дитинства звикають їсти, спати і взагалі жити одним великим кагалом. З іншого боку сучасне життя багато що змінює і старше покоління має всі підстави скаржитися на нинішні звичаї.
Вважається, що в Азії батьки завжди чекають сина. Від дівчинки в сім'ї пуття в старовину було мало. Видаси її заміж і вважай, що й немає її більше. А син - це майбутнє сім'ї, продовжувач роду і опора батьків. Лікарям в Південній Кореї до цих пір заборонено повідомляти стать дитини батькам. Щоб ті чого доброго не вирішили позбутися дитини «неправильного» статі.
Ще 30-40 років тому народити сина вважалося головною життєвою завданням жінки. Одне старе фото з нашого сімейного альбому справило на мене незабутнє враження. Фотографія була зроблена в кінці сорокових років. Парадний знімок, на якому запечетлена вся сім'я батька мого чоловіка. У центрі бородатий, дуже поважного вигляду старий - батько сімейства. Поруч з ним його дружина і семеро дітей. Всі одягнені в національні костюми ханбок. Дочки і невістки тримають на колінах своїх синів. У кожного малюка зроблений проріз в штанах і розсунуті ніжки так, щоб було видно геніталії. Навіщо? Щоб гордо продемонструвати - кожна вже народила сина!